Виставка «Відлуння Великої Вітчизняної»
присвячена 65-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945р.р.
за матеріалами пошукових робіт, проведених у с. Таранському в травні-червні 2009р. пошуковими загонами Сумщини: «Останній рубіж» (м.Конотоп), «Гвардієць» (м.Суми) і Кролевецьким ПЗ
експонується в Політехнічному технікумі Конотопського інституту Сумського державного університету протягом квітня – травня 2010р. у рамках спільного проекту пошукового загону ПТ КІСумДУ з Конотопським пошуковим загоном «Останній рубіж» (керівник – Євтушенко Олександр Валерійович).
На початку вересня 1941р. вздовж південного берега р.Сейм, на ділянці Мельня-Лізогубівка-Озаричі займала оборонний рубіж 5-та повітряно-десантна бригада 3-го повітряно-десантного корпусу під командуванням Героя Радянського Союзу, полковника Олександра Ілліча Родимцева. Завдання десантників полягало в утриманні переправи через річку Сейм, не даючи тим самим німецьким танковим підрозділам, переправившись, зайняти м.Конотоп і розвинути подальший наступ у район м.Ромни. Головний удар фашистських військ був зосереджений у районі с.Мельня. Саме на цій ділянці наступаючій 3-ій танковій дивізії (друга танкова група Гудеріана) протистояла рота 4-го батальйону (командир Д.Ф.Пастушенко) 5 ПДБр.
7 вересня 1941р., на світанку, десантники прийняли на себе перші удари ворожої артилерії та авіації. Зранку з’явились у небі перші шістки «юнкерсів», їх прикривали дев’ятки винищувачів. У своїй книзі «Твои, Отечество, сыны» О.І.Родимцев згадує: «С севера, из-под низко нависшего облака выплыла шестерка пикирующих бомбардировщиков Ю-87. Они шли на высоте полтора километра, направляясь на юг. Едва пролететев над моей головой, ведущий самолет сделал разворот и с пикирования сбросил бомбы на боевые порядки батальона, занимавшего оборону у железнодорожного моста через Сейм.
Остальные пять самолетов стали наносить бомбове удары по огневым позиціям нашей зенитной артиллерии…Гул, треск, грохот, вой…От пыли и дыма стало темно, как ночью…. Еще одна шестерка Ю-87 разворачивалась над нашими позиціями. Эта шестерка сбросила свій бомбовый груз на тылы бригады…»
У цей день і в наступний, 8 вересня, з невеликими перервами, німецька авіація продовжувала руйнувати позиції 5-ої ПДБр. Згідно повідомлення командира 4-го батальйону Дмитра Федоровича Пастушенка, яке цитує Родимцев О.І. у своїй книзі, до 9 вересня 1941р. увесь особовий командний склад 4-го батальйону 5-ої ПДБр загинув внаслідок прямого попадання німецького снаряду в бліндаж, у якому перебував командний пункт. Тяжке поранення дістав і сам командир батальйону, який через деякий час помер від ран.
Під час пошукових робіт, що проводились у рамках «Вахти Пам’яті – 2009» в районі с.Таранське було знайдено бліндаж, у якому знаходився командний пункт четвертого батальйону п’ятої повітряно-десантної бригади. Протягом травня і першої половини червня проводились розкопки й вивчення знайденого КП. Знайдені непоховані останки дев’яти військовослужбовців Червоної Армії. Було встановлено особи двох загиблих: рядового Вінника Ф.М. – телефоніста, 1914 року народження, уродженця с.Вінники, Нововодолажського району Харківської області та молодшого лейтенанта Шаповалова М.І. – командира взводу зв’язку четвертого батальйону п’ятої повітряно-десантної бригади, 1914 року народження, уродженця с.Михайлівка, Буринськогоо району Сумської області. Робота щодо встановлення осіб решти загиблих військовослужбовців триває.
Під час пошукових робіт знайдені також елементи вузла зв’язку командного пункту батальйону: посічена осколками радіостанція РБ-1, комутатор, фрагменти двох телефонів УНА-Ф-31, котушки зв’язківця.
Під час робіт встановлено також можливу причину загибелі командного пункту – артилерійський снаряд чи мінометна міна, про що свідчать воронки в північному (спрямованому до річки Сейм) і східному брустверах бліндажу. На лівій руці молодшого лейтенанта Шаповалова М.І. знаходився годинник. Пошкоджений осколками його корпус свідчить про те, що він зупинився саме в момент вибуху. По стрілках годинника, що назавжди зупинились, можна вести мову про час загибелі командного пункту – 17год 10хв. 9 вересня 1941р.
21 червня 2009р. на Меморіалі Слави в с.Таранське відбулося урочисте перепоховання останків солдат Червоної Армії, які загинули у вересні 1941р. в жорстоких кровопролитних боях, захищаючі Батьківщину.
Конотопська міська громадська організація «Пошуковий загін «Останній рубіж» заснована 27 грудня 2006р. ЇЇ метою і завданням є вивчення історії бойових дій на території Сумської області в період Великої Вітчизняної війни 1941 -1943р.р., пошук, встановлення особистостей та подальше перепоховання досі непохованих останків радянських воїнів, які загинули на території Сумщини в роки Великої Вітчизняної війни.
До складу пошукового загону входять люди різні за віком, фахом, об’єднані спільною метою. «Війна не закінчена, доки не похований останній її солдат», у цьому глибоко переконані учасники пошукового загону та його керівник – Евтушенко Олександр Валерійович – науковий співробітник охоронно-археологічної служби інституту археології НАНУ (уродженець м.Конотоп, випускник Ніжинського державного педагогічного університету ім. М. Гоголя, історик, краєзнавець, член Національної спілки журналістів України, лауреат почесної відзнаки м.Конотоп – премії ім. Олександра Лазаревського)
Матеріали пошукових робіт, проведених у с. Таранському в травні-червні 2009р. пошуковими загонами Сумщини: «Останній рубіж» (м.Конотоп), «Гвардієць» (м.Суми) і Кролевецьким ПЗ представлені на виставці «Відлуння війни», яка експонується в Політехнічному технікумі Конотопського інституту СумДУ. ЇЇ експонати набагато красномовніше за будь-які слова розповідають про події Великої Вітчизняної війни. А години спілкування «Пам’ять Серця», що проводяться для студентів і викладачів технікуму та інституту, на які запрошуються і учасники пошукового загону «Останній рубіж», і ветерани Великої Вітчизняної війни, сприяють формуванню нашої національної свідомості та історичної пам’яті, бажанню студентів вивчати події Великої Вітчизняної війни, зберігати й передавати пам’ять про тих, хто ціною власного життя виборов для нас право жити під мирним небом.